Продовжумо заняття дистанційно
16.06.2020 Тема: Практична частина. Тестування. Анкети. Підсумкова атестація випускників.
Дайте відповіді на питання анкети за посиланням https://vseosvita.ua/library/anketa-dla-vivcenna-rivna-zadovolenna-ocikuvan-vid-zanat-u-vihovanca-gurtka-135966.html
11.06.2020 Тема:Конкурс на кращий соціальний проект.Участь в Міжнародних, національних, регіональних чемпіонатах та турнірах, фестивалях, конкурсах, конференціях.
Конкурс грантів для протидії та полегшення наслідків коронавірусу
05.06.2020 Тема: Дебатний турнір. Конкурс навчальних проектів «Світ моїх захоплень».
Як дебати сприяють досягненню освітніх цілей?
Формують навички, необхідні для життя в сучасному світі.
Дебати в сучасному світі широко представлені в програмах навчальних закладів США, Канади, Великої Британії та інших країн Європи і Азії як окремий предмет, факультатив або як частина курсу з комунікації чи ораторського мистецтва. Вони розглядаються як ефективна педагогічна технологія і використовуються на уроках різних предметів, де зміст навчання потребує обговорення суперечливих тем. Окрім того, дебати є одною з найпоширеніших форм позакласної діяльності: шкільні та студентські турніри у всьому світі, міжнародні чемпіонати, дебатні організації, які об’єднують сотні шкільних клубів. Підтримка дебатного руху національними урядами, громадськими і міжнародними організаціями свідчить про їх популярність і значний потенціал для інтелектуального розвитку молоді.
Дебати як програми для старшокласників та студентів з метою організації дебатних змагань поширюються в Україні ще з середини дев’яностих років двадцятого століття, але через недостатню до них увагу в суспільстві, неможливо до кінця зрозуміти та побачити їхні освітні можливості. У педагогічній літературі та пресі більше уваги звертається на те, як організувати дебатні змагання, тобто на сам процес дебатів, і недостатньо акцентується навіщо їх застосовувати, як це відповідає освітнім цілям конкретного заходу, які позитивні результати здобудуться з огляду на навчання, виховання і розвиток старшокласників. На нашу думку, дебати можна розглядати як ефективну можливість для розвитку критичного мислення, формування громадянської компетентності та пізнавальної активності молоді.
Освітні можливості дебатів
Дебати мають широкі освітні можливості, їх ефективність полягає у покращенні учнем власної пізнавальної діяльності та навчальної успішності, їх важливість для майбутнього професійного розвитку і життя людини в цілому.
- Дебати поглиблюють зміст навчання та дозволяють обговорювати дискусійні питання, спираючись на глибоке дослідження теми;
- Вчать роботі з інформацією;
- Впливають на мотивацію учнів та викликають інтерес до навчання;
- Навчають поважати різні точки зору та сприяють вмінню бути толерантними;
- Розвивають критичне мислення та емоційний інтелект;
- Формують навички переконання та аргументованого висловлювання;
- Сприяють вмінню ставити запитання та шукати на них відповіді;
- Навчають високій культурі спілкування;
- Формують громадянські компетентності у школярів та сприяють розвитку демократії у школі;
- Розвивають численні комунікативні та лідерські навички (ораторського мистецтва, ефективної співпраці, вміння працювати в команді, розв’язувати конфлікти тощо).
04.06.2020 Тема:Планування, розробка та підготовка презентації проекту. Захист соціальних проектів.
Особливості Всесвітнього формату шкільних дебатів:
- Відсутній окремий раунд перехресних запитань.
- Питання (тут - інформаційні запити) задаються під час промов, причому інформаційний запит відрізняється саме тим, що він звучить не завжди у формі питання, а інколи у вигляді заперечення чи додаткової інформації. Проте дати відповідь на таку ремарку спікер, що виступає, зобов’язаний.
- Кейс (аргументи) розподіляється між першими двома спікерами.
- Четверту промову в команді (порівняльний аналіз позицій сторін, "завершальне слово") виголошує або перший, або другий спікер.
- Останні промови "міняються місцями": спочатку виступає спікер заперечення, а завершує дебати спікер команди ствердження.
Правила, що стосуються інформаційних запитів:
- Інформаційні запити можуть бути:
- такими, що уточнюють (якщо щось незрозуміло у кейсі опонентів);
- такими, що атакують (атака на аргументи опонентів);
- такими, що прояснюють позицію (наприклад, прояснення поточної ситуації з обговорюваного питання);
- логічними, що виявляють зв'язок підтримки (фактів, статистики, інших доказів) з аргументами
- Спікер повинен прийняти 2-3 інформаційні запити за промову, не більше і не менше. Правило кожного спікера : "Два задати, два прийняти".
- Запити не повинні задаватися під час першої і останньої "захищеної" хвилини виступу перших, других і третіх спікерів, а також під час усієї четвертої промови.
- Недопустимі часто повторювані запити (з інтервалом менше 15-20 секунд), що задаються явно з метою збити опонента з думки і тим самим перервати хід його виступу.
- Спікер, що виступає, є "хазяїном часу": він може прийняти, відхилити запит або змусити того, хто запитує, почекати декілька хвилин.
30.05.2020 Тема: Практична частина. Планування, розробка та підготовка презентації проекту. Захист навчальних проектів «Світ моїх захоплень».
Перегляд і обговорення презентацій https://thepresentation.ru/menedzhment/p%D1%96dgotovka-ta-planuvannya-proektu-tema-3
Завдання: продовжити створення презентації на тему "Світ моїх захоплень"
28.05.2020 Тема : Шостий етап. Представлення результатів реалізації проекту. Підготовка публічної презентації результатів соціального проекту.
На етапі представлення отриманих результатів учні презентують матеріали дослідження. Етап ставить перед собою наступні завдання:
- поінформувати широку аудиторію про важливість обраної проблеми;
- ознайомити присутніх із результатами етапу збору та аналізу інформації;
- представити обрані способи вирішення проблеми;
- розповісти про практичну діяльність в ході реалізації проекту.
Підготовка до презентації відбувається за планом:
1. Визначення дати й місця проведення презентації.
2. Складання сценарію захисту.
3. З'ясування кількості гостей,
4. Оформлення запрошень.
5. Підготовка приміщення.
6. Запрошення гостей.
7. Стендова інформація про захід.
При представленні результатів проекту бажано дотримуватися таких правил:
1. Кожна група готує усне повідомлення й протягом 4-5 хвилин подає найважливішу інформацію про один із етапів вирішення проблеми, використовуючи для цього демонстраційний стенд та відповідно оформлені результати дослідження.
2. Під час представлення необхідно в загальних рисах охопити зміст демонстраційного стенду та папки документів.
3. Під час презентації потрібно використовувати демонстраційні матеріали, які допоможуть краще сприймати зміст повідомлення.
4. Рекомендується використовувати матеріали, що містяться в папці документів.
5. У представленні проекту доцільно брати участь усім членам групи. Це буде переконливим свідченням того, що учні всі разом працювали над проектом.
6. Учні повинні подавати найважливішу інформацію та наводити чіткі аргументи, говорити вільно й невимушено, уникаючи механічного читання тексту.
7. Під час виступу можна використовувати заздалегідь підготовлені нотатки, але не бажано ними користуватися, відповідаючи на запитання.
8. Представляючи проект, слід використовувати тільки ті матеріали, що розміщені на стенді або знаходяться в папці документів.
- поінформувати широку аудиторію про важливість обраної проблеми;
- ознайомити присутніх із результатами етапу збору та аналізу інформації;
- представити обрані способи вирішення проблеми;
- розповісти про практичну діяльність в ході реалізації проекту.
Підготовка до презентації відбувається за планом:
1. Визначення дати й місця проведення презентації.
2. Складання сценарію захисту.
3. З'ясування кількості гостей,
4. Оформлення запрошень.
5. Підготовка приміщення.
6. Запрошення гостей.
7. Стендова інформація про захід.
При представленні результатів проекту бажано дотримуватися таких правил:
1. Кожна група готує усне повідомлення й протягом 4-5 хвилин подає найважливішу інформацію про один із етапів вирішення проблеми, використовуючи для цього демонстраційний стенд та відповідно оформлені результати дослідження.
2. Під час представлення необхідно в загальних рисах охопити зміст демонстраційного стенду та папки документів.
3. Під час презентації потрібно використовувати демонстраційні матеріали, які допоможуть краще сприймати зміст повідомлення.
4. Рекомендується використовувати матеріали, що містяться в папці документів.
5. У представленні проекту доцільно брати участь усім членам групи. Це буде переконливим свідченням того, що учні всі разом працювали над проектом.
6. Учні повинні подавати найважливішу інформацію та наводити чіткі аргументи, говорити вільно й невимушено, уникаючи механічного читання тексту.
7. Під час виступу можна використовувати заздалегідь підготовлені нотатки, але не бажано ними користуватися, відповідаючи на запитання.
8. Представляючи проект, слід використовувати тільки ті матеріали, що розміщені на стенді або знаходяться в папці документів.
Завдання: створення презентації.
23.05.2020 Тема:П’ятий етап. Підготовка до представлення проекту. Як підготувати презентацію проекту. Мистецтво публічного виступу.
Риторика як наука і власне термін “риторика” сягають своїм корінням
грецької античності. Саме у цей період античні філософи порушили питання,
які визначили шляхи розвитку цієї науки. Прикметно, що давні вчені не
обмежували проблематику науки лише мовленням. Вони вважали, що риторика
охоплює значно ширше коло завдань. Відомий софіст і ритор Горгій та його
послідовники вважали риторику інструментом громадянського керування.
Аристотель вважав, що суспільно державний устрій є насамперед мовною
організацією суспільства. Античний філософ бачив цю науку як “здатність
знаходити можливі способи переконання щодо кожного даного предмета” [8].
Саме з огляду на це у наш час ораторське мистецтво вважають одним із
специфічних видів людської діяльності, який можна опанувати як будь-яку
іншу діяльність.
Сучасні дослідники визначають дискурс як
1) зв’язний текст у контексті численних супровідних фонових чинників -
онтологічних, соціокультурних, психологічних; “текст, занурений у життя”;
2) замкнена цілісна комунікативна ситуація (подія), складниками якої є
комуніканти й текст як знаковий посередник, зумовлена різними чинниками,
що опосередковують спілкування розуміння (соціальними, культурними,
етнічними і т. ін.); 3) стиль, підмова мовного спілкування; 4) зразок мовної
поведінки в певній соціальній сфері, що має певний набір змінних”
Сучасна риторика - це не лише технології мовлення за вузьким
розумінням слова. Дослідники поряд з питаннями вербальної комунікації
приділяють значну увагу проблемам невербальної комунікації. Важливими
складниками сучасного ораторського мистецтва вважають такі як [99]:
· проксеміка - використання знання просторів чи територій у процесі
комунікації;
· кінестетика - використання жестів, рухів, виразів обличчя, зокрема
зоровий контакт у процесі комунікації;
· хронеміка - спосіб використання часу та його зв’язок із цінностями;
· парамова - невербальні елементи голосу, такі як сміх, схлипування,
інтенсивність і немовні висловлювання (типу “ех”, “гм”);
· мовчання. У деяких культурах цінується більше, ніж в інших. У
західній культурі мовчання спричинює незручність;
· хаптика - використання доторків для комунікації;
· ольфактика - використання запахів як частини комунікативного
процесу;
· окулістика - використання погляду в процесі комунікації;
6
· одяг та зовнішній вигляд - важливість одягу під час передачі
соціальних значень. (Додамо, що люди, які гарно виглядають, є успішніші:
швидше знаходять бажану роботу, у них швидше відбувається кар’єрне
зростання і вони заробляють на 30 відсотків більше, ніж їхні “непривабливі”
колеги.) [26].
Розрізняють такі типи публічного мовлення:
1) суспільно-політичне (політична доповідь, політичний огляд, соціальноділова доповідь, промова);
2) академічне (наукова доповідь, лекція, наукове повідомлення, огляд,
виступ у науковій дискусії);
9
3) судове (звинувачувальна промова, захисна промова);
4) урочисте (ювілейна, вітальна промова, виступ на прийомі);
5) церковно-богословське (проповідь, звернення до пастви).
Народна мудрість говорить: “Слово наполовину належить тому, хто
говорить, і наполовину тому, хто слухає”. Людині, яка виступає, властиві
публічне мислення і мистецтво говоріння, а для тих, кому адресований виступ,
характерна діяльність, пов’язана зі сприйманням і розумінням того, що вони
чують і бачать, тобто мистецтво слухання.
Контакт зі слухачами, тобто спільність психічного стану оратора й
аудиторії - найвищий прояв майстерності публічного виступу. Ставлення
оратора до предмета промови, його зацікавленість, переконливість викликають
у слухачів відповідну реакцію. Головні показники взаєморозуміння між
комунікантами - позитивна реакція на слова оратора, зовнішнє вираження уваги
у слухачів (їхня поза, зосереджений погляд, вигуки схвалення, усмішки, сміх,
оплески), “робоча” тиша в залі. Контакт - величина змінна. Він може бути
повним (зі всією аудиторією) і неповним, стійким і хитким в різні моменти
проголошення промови.
Щоб завоювати аудиторію, треба встановити з нею і постійно
підтримувати зоровий контакт.
Перед початком промови витримують невелику психологічну паузу - 5-7
секунд. Слід пам’ятати: якою б цікавою не була тема, увага аудиторії згодом
притупляється. Її необхідно підтримувати за допомогою ораторських прийомів:
а) прийом запитання – відповіді (оратор ставить запитання і сам на них
відповідає);
б) перехід від монологу до діалогу (полеміки) дає змогу залучити до
процесу обговорення окремих учасників, активізувати тим самим їхній інтерес;
в) прийом створення проблемної ситуації;
г) прийом новизни інформації, гіпотез змушує аудиторію міркувати.
Можна використовувати такі прийоми, як посилання на власний досвід,
що завжди цікаво слухачам. Одним із найактивніших прийомів вважають
використання гумору, що дає змогу швидко завоювати аудиторію.
Перегляд відео:
https://mdpu.org.ua/universitet/universitet-interkulturnij/
21.05.2020 Тема:Четвертий етап. Вирішення проблеми. Як поінформувати громадськість. Як співпрацювати з засобами масової інформації.
Частина І дає відповідь на запитання:
Що таке публічні консультації? Чо=
му їх використовують?
Основне завдання розділу – ознайомити
державних службовців з основними вида8
ми консультацій, які органи державної
влади можуть використовувати в роботі із
зацікавленими сторонами. Оскільки
публічні консультації є ключовим елемен8
том вироблення узгодженої та публічно
прийнятної урядової політики, цей
розділ вказує на переваги, які можуть от8
римати органи влади від залучення грома8
дян до процесу формування державних
рішень.
•
Частина ІІ описує Процес організації
та проведення консультацій.
Цей розділ висвітлює поетапний процес
організації консультацій з коментаря8
ми/підказками для осіб, відповідальних
за організацію та проведення консуль8
тацій, як краще організовувати процес об8
говорення та досягти визначених цілей.
• Частина ІІІ дає поради щодо Практичного застосування (та вибору)
методів публічних консультацій.
У розділі стисло подано визначення, ос8
новні завдання, переваги та хиби, при8
клад застосування в міжнародній прак8
тиці методів консультацій, які найчастіше
використовують органи державної влади.
Наведено також практичний інструмен8
тарій для оцінки результатів проведених
консультацій.
Стадії та хід проведення консультацій
Консультування – це низка взаємодій між
урядом і зацікавленими сторонами. Воно
простягається від вислуховування громадян до діяльності щодо спільно узгоджених
рішень. Між ними розміщуються діалог,
дискусія та аналіз.
Мета консультацій:
Досягти рішень і результатів, які
враховують знання, цінності та права
всіх зацікавлених сторін
Засади:
• Спільний процес
• Повага
• Прихильність
• Вчасність
• Партнерські стосунки
• Взаємозв’язок
• Реактивність
• Відповідальність
Визначення зацікавлених сторін потре8
бує:
• проведення аналізу та визначення
ролі громадськості, зацікавлених сторін, потенційних учасників і політич8
них сил, що ухвалюють рішення;
• проведення аналізу зацікавлених сто8
рін та окреслення критеріїв відбору
для того, щоб охопити такі елементи:
– сектори: державний, приватний,
неприбутковий, зацікавлені особи;
– легітимність/законність:
· кількість, порівняльний розмір
організації;
· кількісне співвідношення сфер
інтересів, які вони представляють;
· їхні повноваження, надані вибор8
цями для того, щоб вони могли дія8
ти від їхнього імені;
· внутрішня злагодженість/єдність;
· їхні продукти/результати діяль8
ності на цей момент;
– наявні ресурси:
· знання сутності політики та
політичного процесу;
· фінансування;
· матеріальна власність;
Як донести ЗМІ свою ідею/проект?
1. Перш за все, сформуйте ідею для матеріалу або спецпроекту зі ЗМІ. У вас вже є комунікаційна стратегія, є ключові меседжі – це ваш каркас. Починайте зі смислів, які хочете «вшити» в матеріал. Не забувайте про інтереси і цілі медіа, з якими хочете працювати. Там, де ваші інтереси перетинаються, і буде плідна співпраця за принципом win win!
2. Спочатку генеруйте ідею, потім «упаковуйте»: шукайте та вигадуйте різні формати, задавайте тренди. Get out of the box!
3. Якщо ви працюєте зі ЗМІ, то, хочете ви того чи ні, вам потрібно і самому стати трохи журналістом і редактором. Що це означає? Вчіться дивитися на свої прес-матеріали, тексти та ідеї так, як це робить редактор.
Працюйте над якістю текстів. Пишіть стисло, скорочуйте тексти до смислів. Пам’ятайте, що «найкраща редактура – це скорочення».
4. Пам’ятайте, що у журналістів мало часу. Ви повинні вміти презентувати журналісту свою ідею або проект (усно або письмово) за одну хвилину або два абзаци тексту.
Задання: презентувати журналісту свою ідею або проект (усно або письмово) за одну хвилину або два абзаци тексту.
16.05.2020 Тема: Другий етап. Дослідження проблеми. Визначення джерел інформації та робота з ними. Третій етап. Аналіз інформації. Вибір способу вирішення проблеми. Як скласти план дій щодо вирішення обраної проблеми. Визначення джерел інформації, розподіл обов’язків щодо збору та опрацювання інформації. Аналіз здобутих даних. Колективне обговорення і визначення способів вирішення проблеми. Складання орієнтовного плану дій щодо вирішення обраної проблеми (вид діяльності; очікуваний результат; ресурси; виконавці).
І.
Дослідження проблеми. Визначення джерел інформації та робота з ними.
Підготовка аналітичного документу неможлива без організації роботи по збору та обробці інформації.
Інформація – це відомості про факти (події, особи, організації), які є основою для прийняття рішень щодо проведення адміністративно-організаційних, політичних та інших заходів, а також для підготовки різноманітних пропозицій і рекомендацій стратегічного та тактичного характеру. Показово, що факт як такий практично не містить майже ніякої інформації, якщо його не розглядати разом з іншими фактами. Тільки об’єднавши різноманітні факти та виокремивши серед них найбільш відповідні проблеми, які розглядаються, можна отримати чітку картину того, що відбулося.Що стосується конкретно аналітичної інформації, то вона представляє собою відомості, отримані з перевірених, співвіднесених фактів, які викладені таким чином, щоб відповідати вирішенню конкретного завдання. Аналітична інформація поділяється на первинну та на вивідну (вторинну).Під первинною аналітичною інформацією маються на увазі відомості про окремі події, кількість та якість певних предметів, дії політичних акторів тощо. Вивідна аналітична інформація представляє собою результат аналізу та узагальнення первинних аналітичних даних. Вона дозволяє приймати зважене рішення суб’єкту будь-якої діяльності, орієнтуватися у конкретних моментах ситуації та прогнозувати подальший розвиток подій.Під час збору та обробки інформації необхідно враховувати, що достатньо часто у ЗМІ активно просувається дезінформація – публікація та популяризація спеціально розроблених зацікавленими особами неправдивих даних та документів під виглядом справжніх. Головна мета дезінформації – введення певних політичних сил, окремих політиків тощо в оману з приводу реального положення справ, спонукання їх до необдуманих або від початку невірних кроків (на основі неправдивої інформації).ІІ. Аналіз інформації. Вибір способу вирішення проблеми. Як скласти план дій щодо вирішення обраної проблеми. Визначення джерел інформації, розподіл обов’язків щодо збору та опрацювання інформації.
Колективне обговорення і визначення способів вирішення проблеми.
Подумайте і запропонуйте способи вирішення проблеми дитячої зайнятості у селі у позаурочний час.
ІУ. Складання орієнтовного плану дій щодо вирішення обраної проблеми (вид діяльності; очікуваний результат; ресурси; виконавці).
14.05.2020 Тема: Соціальне проектування .Теоретична частина. Проектна діяльність. Характеристика проектування. Презентація «Написання проекту».Поняття проекту. Види проектів. Особливості соціального проекту. Структура проекту. Приклади соціальних проектів. Підготовка групи до реалізації проекту. Технологія розробки соціального проекту. Етапи роботи над проектом. Перший етап. Вивчення актуальних проблем місцевої громади та вибір проблеми для вирішення. Як вибрати проблему для розв’язання.
Соціальне проектування - це систематичний опис соціального експерименту, одна з форм випереджального відображення соціальної дійсності, що містить пропозиції щодо даної розробки на практиці. ... Процес соціального проектування ще називають соціальним конструюванням.
Соціальне проектування - це науково-практична діяльність, націлена на діагностику актуальних і перспективних соціальних проблем, вироблення ресурсно-забезпечених оптимальних варіантів їх вирішення. Соціальне проектування - це конструювання індивідом, групою чи організацією дії, спрямованої на досягнення соціально значущої мети, яка є локалізованою за місцем, часом і ресурсами. Сутність соціального проектування полягає в конструюванні бажаних станів майбутнього [2, с.120].
Соціальне проектування відноситься до інноваційної діяльності. Воно у своїй основі передбачає певні соціальні зміни. Ці зміни створюються, отримують обґрунтування, плануються, тобто являє собою різновид свідомої інноваційної діяльності. У великих соціальних проектах багато схоже з соціальними реформами: вони також схильні до небезпеки перегляду, скасування або ревізії в силу обставин, які пов'язані з особливостями функціонування вищих рівнів влади. Мікропроекти зачіпають інтереси невеликих груп людей, наближені до звичайних проблем і менш залежать від загальнополітичної обстановки. Саме на таких проектах добре видно суб'єктна орієнтація соціального проектування, яка проявляється в тому, що цілі, завдання, зміст соціального проекту несуть на собі риси ціннісно-нормативної системи ініціатора проекту.
У процесі проектної діяльності створюється соціальний проект.
Завдання:
Вивчення актуальних проблем місцевої громади та вибір проблеми для вирішення.
07.05.2020 Тема: Ділова нарада. Правила для учасників наради. Загальні правила поведінки на прийомах. Підготовка приміщення. Особливості ділового етикету в різних країнах. Взаємовідносини з представниками інших країн. Приклади символіки. Правила для мандрівників.Практична частина. Практикуми: спілкування по телефону, бесіда з потенційним роботодавцем, підготовка ділового листа, моделювання ділової зустрічі, наради. Ділова гра «Переговори». Моделювання ділових зустрічей з представниками інших країн.
Сформовані норми моральності є результатом тривалого за часом процесу становлення взаємин між людьми. Без дотримання цих норм неможливі політичні, економічні, культурні відносини, тому що не можна існувати, не поважаючи один одного, не накладаючи на себе певних обмежень
Етикет - слово французького походження, що означає манеру поводження. До нього відносяться правила чемності і ввічливості, прийняті в суспільстві.
Сучасний етикет успадковує звичаї практично всіх народів від сивої давнини до наших днів. В основі своєї ці правила поведінки є загальними, оскільки вони дотримуються представниками не тільки якогось даного суспільства, але і представниками всіляких соціально-політичних систем, що існують у сучасному світі.
Народи кожної країни вносять в етикет свої виправлення і доповнення, обумовлені суспільним ладом країни, специфікою її історичної будови, національними традиціями і звичаями.
Розрізняють кілька видів етикету, основними з який є:
- придворний етикет - строго регламентований порядок і форми обходження, установлені при дворах монархів;
- дипломатичний етикет - правила поведінки дипломатів і інших офіційних осіб при контактах один з одним на різних дипломатичних прийомах, візитах, переговорах;
- військовий етикет - звід загальноприйнятих в армії правил, норм і манер поводження військовослужбовців у всіх сферах їхньої діяльності;
- загальногромадянський етикет - сукупність правил, традицій і умовностей, дотримуваних громадянами при спілкуванні один з одним.
Більшість правил дипломатичного, військового і загальногромадянського етикету тією чи іншою мірою збігаються. Відмінність між ними полягає в тому, що дотриманню правил етикету дипломатами надається більше значення, оскільки відступ від них чи порушення цих правил може завдати шкоди престижу чи країни її офіційним представникам і привести до ускладнень у взаєминах держав.
В міру змін умов життя людства, росту утворень і культури одні правила поведінки змінюються іншими. Те, що раніш вважалося непристойним, ставати загальноприйнятим, і навпаки. Але вимоги етикету не є абсолютними: дотримання їх залежить від місця, часу й обставин. Поводження, неприпустиме в одному місці і за одних обставин, може бути доречним в іншім місці і за інших обставин.
Норми етикету, на відміну від норм моралі є умовними, вони носять ніби характер неписаної угоди про те, що в поводженні людей є загальноприйнятим, а що ні. Кожна культурна людина повинна не тільки знати і дотримуватися основних норм етикету, але і розуміти необхідність визначених правил і взаємин. Манери багато в чому відбивають внутрішню культуру людини, його моральні й інтелектуальні якості. Уміння правильне поводитися в суспільстві має дуже велике значення: воно полегшує встановлення контактів, сприяє досягненню взаєморозуміння, створює гарні, стійкі взаємини.
Сучасний етикет регламентує поводження людей у побуті, на службі, у громадських місцях і на вулиці, у гостях і на різного роду офіційних заходах - прийомах, церемоніях, переговорах.
Отже, етикет - дуже велика і важлива частина загальнолюдської культури, моральності моралі, виробленої протягом багатьох століть життя всіма народами відповідно до їхніх представлень про добро, справедливість, людяність - в області моральної культури і про красу, порядок, благоустрій, побутовій доцільності - в області культури матеріальної.
У питаннях загальногромадянського етикету не мале місце займає етикет ділового спілкування, а зокрема - етика прийому відвідувачів і підлеглих і бесіда з ними. Ділова етика складає не тільки репутацію самого керівника, але і репутацію фірми в очах ділових партнерів і потенційних клієнтів. До питань етики прийому відвідай безпосереднє відношення, має питання зовнішнього вигляду “хазяїна” і його кабінету.
Одяг і зовнішній вигляд
Хоча і говорять ,що проводжають по розуму, але приймають по одежинці - ці ж принципи діють і коли людина приходить до вас на прийом. І одяг одне з найголовніших умов того, наскільки гарне скластися в людини думка про вас. Рокфеллер почав свій бізнес з того, що купив собі на останні гроші дорогий костюм і став членом гольфа-клуба.
Я думаю, не варто говорити про те, що одяг повинний бути охайної, вичищеної і вигладжений. Але от кілька рад із приводу того, як і в яких випадках потрібно вдягатися.
Чоловікам можна надягати будь-які костюми не яскравих квітів.
В офіційній обстановці піджак повинний бути застебнуть. У застебнутому піджаці входять у кабінет, до знайомих, у ресторан, у глядачевий залу театру, сидять у чи президії виступають з доповіддю, але при цьому варто знати ,що нижній ґудзик піджака ніколи не защібають. Розстебнути ґудзика піджака можна на обіді, чи вечері сидячи в кріслі.
Колір чоловічих носків повинний бути в будь-якому випадку темніше, ніж костюм, що створює перехід від кольору костюма до кольору взуття. Лаковане взуття повинне надіватися тільки до смокінга.
Журнал "Models of the season" рекомендує дотримувати наступних правил:
- піджак переважніше класичний "англійський" (із двома шліцами позаду). На відміну від "європейського" (без шліц) і "американського" (з однієї плицей) він дозволяє своєму власнику не тільки елегантно стояти, але й елегантно сидіти;
- штани повинні бути такої довжини, щоб попереду ледве спускатися на взуття ,а позаду доходити до початку каблука;
- сорочка під піджаком допускається тільки з довгими рукавами. Не слід надягати нейлонових і трикотажних сорочок;
- комір повинний бути на сантиметр, півтора вище коміра піджака;
- жилет повинний бути не занадто короткий, ні сорочка, ні ремінь не повинні бути видні;
- ремінь природно виключає підтяжки і навпаки;
- носки до ділового і святкового костюма підбираються в тон;
- ні в якому разі не білі і досить довгі. [Венедиктова В.И., Ділова репутація: особистість, культура, етика, імідж ділової людини., М.,1996 р., с.30-35]
Жінка користається значно більшою волею у виборі фасону одягу і тканини, чим чоловік. Основне правило, яке варто дотримувати при виборі одягу, - це відповідність часу й обстановці. Тому не прийнято приходити на роботу в офіс у розкішних платтях. Для таких випадків підійде елегантне плаття, чи костюм плаття-костюм.
