Саквояж словесника: Гурток . Дистанційне навчання

Продовжуємо заняття гуртка "Коло друзів"

09.06.2020 Тема: Підсумкове заняття

02.06.2020 Тема: Зустріч з письменниками рідного краю.

6 березня до нашої школи в гості завітали письменники Мелітопольського літературного об’єднання ім. П.Ловецького. Мелітопольському літературному об’єднанню виповнилось 80 років, але воно тільки молодіє, тому що до нього приходять молоді поети і письменники Мелітополя .

Здавна весь світ захоплювався талановитим, але таким обездоленим українським народом. Мелітопольська земля теж багата талановитими людьми. Першу сторінку в літературному житті Мелітопольського краю відкрив Дем’ян Семьонов, робітник залізничного транспорту, який почав свою літературну діяльність на початку XX століття. Про нього писав сам Максим Горький в статті «О писателях самоучках». В 1918 -1920 рр. в Мелітополі жив і писав Микола Нагнибіда (пізніше відомий український поет). В 20 роки почав свою творчу діяльність Соломон Лазурин (Баєвський), майбутній кіносценарист і письменник. В 1944 році в газеті «Радянський степ» з’являються вірші народної поетеси Буковини Домки Ботушанської, війна застала поетесу в Мелітополі, і це місце стало її другою батьківщиною.

Літературне об’єднання імені П. Ловецького є одним із старіших колективів на Україні. Інтенсивний розвиток літературного життя, який на певний час припинила війна, припав на 1955 рік. З розвитком новітніх технологій, з 1994 року, почався новий виток в житті місцевих літераторів – зросла кількість збірок окремих авторів та колективних видань .За період з 1994 року по 2005 рік видано 5 альманахів і близько 60 авторських збірок. Довгі роки головою літературного об’єднання був Єременко Віктор Григорович, а зараз йому на зміну прийшла мелітопольська поетеса Світлана Володимирівна Непомняща, яка за собою привела свого внука Владислава Саклакова.

Літературне об’єднання «ЛІТО» вже де кілька років товаришує з бібліотекою нашого ліцею. Бібліотека має багато збірок письменників рідного краю, постійно отримує газету «Мелітополь літературний».

24 березня на зустріч з читачами прийшли : голова Мелітопольського літературного об’єднання Світлана Володимирівна Непомняща, переможець конкурсу 2015 року «Моя країна – Україна» учень 10 класу Владислав Саклаков, який розпочав свій виступ з вірша присвяченого своєму діду та прочитав багато інших віршів. Шквал оплесків викликала у слухачів Ганна Шевченко, яка пише вірші і прозу. Читачам бібліотеки вона подарувала чотири збірочки:«Взрослые тайны», «Времена года», «Ностальгия», «Колесо». Також бібліотека поповнилась збірками Світлани Володимирівни «Многоточия», «Поправка на икс». Вірші читали Герасимов Сергій – працівник з/транспорту , його вірші були присвячені Мелітополю; Лариса Іщенко – колишній вчитель, а зараз пенсіонерка, провела літературну гру з хлопцями та дівчатами. Галина Лісова зачарувала учнів ліцею своєю любовною лірикою. Своїми творчими наробками поділилися Поліна Примак, Олена Блудова та Інна Панадій.

Зустріч пройшла в дружній, теплій обстановці, а у кінці зустрічі хлопці та дівчата отримали газету «Мелітополь літературний» на згадку про зустріч. Співпраця з літераторами м. Мелітополь приносить плідний результат – це не просто відпочинок під чарівні слова поезії, це і велика допомога нашим учням в навчанні. Тепер і твори будуть красивішими та на слова багатшими, адже кожен зможе скористатися збірками віршів та прози.

26.05.2020 Тема: Т.ч. Розгляд понять «логічне читання», «пауза», «наголос».

Засоби логічної виразності читання – це сукупність компонентів, без осмислення і врахування яких неможливо передати логічного та емоційного (внутрішнього, психологічного) змісту мовлення.

Компоненти виразності читання:

1. Паузи, їх функціональні різновиди і тривалість.

2. Логічні наголоси (тактові і головні).

3. Мелодика та її основні ходи.

4. Темп.

5. Пози, міміка, жести.

Перший компонент логічної виразності – пауза.

Пауза (лат.рауsa) – зупинка між мовними тактами, окремими словами і складами слів. Відповідно до змісту, почуттів і мети висловлювання, обставин, місця і часу, в яких здійснюється це висловлення прийнято поділяти паузи на:

а) синтаксичні;

б) логічні;

в) психологічні;

г) ритмічні (віршові);

д) фізіологічні.

Синтаксична – пауза, викликана синтаксичною структурою речення, передана за допомогою пунктуації, залежить від характеру розділового знаку.

. ! ? завжди відповідають паузам, оскільки означають межу між висловлюваннями.

; - : теж обов'язкова пауза.

З , бувають різні випадки, вона потребує уваги. Бувають випадки, коли за вимогами пунктуації кома потрібна, а пауза – ні (Кома при звертанні в середині та в кінці речення) – це традиція вимови) вставні слова, короткі порівняльні звороти, повторювальні слова.

Отже, синтаксичний аспект виразності – неповний, немочний, недостатній.

Логічна пауза це зупинка, яка зумовлена конкретним змістом.

Важливу роль відіграють і паузи логічні ( у власній мові і при читанні напам'ять твору) вони виражають особисте ставлення мовця до висловлюваного.

(Добре, / зачини двері – Добре зачини двері.).

Два випадки обов'язкової паузи:

1) 1) Між поширеними групами підмета і присудка

Реве та стогне / Дніпр широкий.

2) Перед сполучниками і (й), та.

Ось налетить вітер / і почне безжально зривати осінню красу зажуреного клена.

3.Психологічна пауза – зупинка на початку, в середині або в кінці фрази, яка виправдовується психологічно і зосереджує, затримує увагу слухачів на важливих моментах змісту тексту і викликає певний настрій – переживання, аналогічні авторові, його героям і самому читцеві.

Вони можуть збігатися з паузами логічними, ритмічними, але в таких випадках вони тільки продовжують їх тривалість (мінімум //).

Логічна пауза служить розумові, психологічна почуттю (К.Станіславський).

Завдання психологічної паузи як засобу впливу на слухача зводяться, по-перше, до того, щоб зосередити увагу слухачів на важливості змісту слів, що йтимуть після неї, викликати певні переживання, і, по-друге зосередити увагу слухачів на важливості змісту вже сказаних слів і дати можливості слухачам їх сприйняти, пережити.

Розрізняють різновиди психологічної паузи:

1.Пауза настороженості. Вона супроводжується, стимулюється вигуками: „Ах!“, „Тсс!“, „Стій!“ ..., які передають подив, зачудування, вагання, страх. ( Тсс! Хтось крадеться до нас).

2.Пауза емоційного підсилення. Робиться між повторюваними словами і служить своєрідним перемикачем на посилення емоційного заряду цих слів. Наприклад: Їде, // їде! – хором підхопила малеча (радість). Геть. Ш Згинь – простогнала Уляна (гнів).

3.Пауза пригадування. Показником паузи є ... Слова після паузи характеризують згадане.( І куди ж вона поділася? ... Здається я віддав її Володі).

Розрізняють ще паузи замовчування, емоційного порівнення, жалю, роздумів, залякування, спонукання, напруження.

Отже, психологічні паузи

а) є засобом передачі психологічного змісту тексту і власного мовлення;

б) концентрують увагу читця в процесі підготовки і при читанні тексту, а також увагу слухачів;

в) спонукають до осмислення внутрішнього змісту тексту з позицій автора.

4.Віршова (ритмічна) пауза – зупинка в кінці віршового рядка лише при переносі з нього думки в наступний рядок (нема розділового знаку). В інших випадках збігається із синтаксичною, логічною. Вона передає ритмічно організовану мову вірша. (Вірші Т.Шевченка).

5.Фізіологічна пауза – зупинка, зумовлена не переживанням, а фізичним станом персонажа (втома, задишка, природне заїкання), що характеризується переривчастістю мови. На письмі ці паузи передаються дефісом, трикрапкою.

Проте пам'ятаєм, що фізіологічна пауза передає фізичний стан персонажа у певній ситуації, але не повинна характеризувати фізичний стан самого читця.

Тривалість пауз. Для правильного вираження певної думки має значення не тільки наявність пауз, їх характер, а й тривалість.

Тривалість логічної, ритмічної, психологічної, фізіологічної пауз диктується їх змістом, почуттям, обставинами.

Синтаксична пауза має певний грунт – розділовий знак.

Проте враховуються конкретні ситуації за тривалістю:

а) короткі / 1 сек.;

б) середні / 2 сек.;

в) довгі / 3 сек.

2.Логічні наголоси. Паузи членують наше мовлення на мовні такти. Логічні наголоси висувають на 1 план найважливіші слова.

Логічний наголос – такий наголос, яким виділяються слова, що несуть найбільше смислове навантаження фрази. ( У мовному такті – 1 логічний наголос). Від місця логічного наголосу змінюється зміст речення. Наприклад, питального. Ми підемо у музей сьогодні?

Олійник виділяє тактовий і головний логічні наголоси.

Закони логічного наголошування:

1.Правило про нове поняття. Логічний наголос падає на слово, що називає явище, особу, які вперше зустрічаються у тексті.

2.Правило протиставлення. Наголошуються слова, що протиставляються. Перше – вимовляється з підвищенням тону, друге – із зниженням. ( Сонце світить, та не гріє).

3.Правило порівняння. Наголос падає на той предмет, з яким порівнюється те, про що йде мова.

Чом твої устонька – тиха молитва,

А твоє серденько гостре – як бритва.

4.Правило переліку – логічним наголосом виділяються усі слова, що перелічуються.

3.Темп мовлення.

Важливим засобом логічної виразності є зміна темпу.

Темп (tempus – час) – ми розуміємо як швидкість, певний рух. У мовленні – це швидкість, яка вимірюється кількістю виголошених за секунду складів.

Темп уповільнюється або пришвидшується за рахунок видовження чи пришвидшення вимови.

Темп обумовлюється жанром твору, його змістом.

Наприклад, епічні твори, зокрема народні думи читаються у повільному темпі. Драматичні поеми з їх напруженістю дії читаються швидше.

Конкретних правил вибору темпу немає, все залежить від характеру фраз, тексту.

Існують тільки певні загальні рекомендації:

а) швидше читаються висловлювання, що передають радість, схвилювання, напруженість, швидку зміну подій.

„Ранок у лісі“. Початок – темп повільний, дуга частина – прискорений.

б) Вставні слова, речення.

Там батько, плачучи з дітьми

(а ми малі були і голі)

Не витерпів лихої долі –

Умер на панщині.

Повільніше читається, усе, що пов'язане із смутком, журбою, журливістю, з повільною зміною подій у часі. (Минають дні ...).

Позначення на письмі.

На полях сторінки напроти рядків, записуємо: „швидше“, „повільніше“, „помірковано“. Самі фрази, що підлягають зміні темпу, виділяють значками ? початок фрази, кінець фрази ?. Якщо зміни темпу стосуються тільки окремих слів, то використовуються підрядкові знаки: сповільнення, прискорення.

Принципи системи К.Станіславського.

Теоретичною основою курсу виразного читання є класична система К.Станіславського. Існують різні погляди щодо застосування творчої спадщини Станіславського в теорії та практиці виразного читання. Варто зазначити, що у самого режисера термін система стосовно його теорій викликав заперечення. „Ніякої „моєї“ системи і „твоєї“ системи не існує. Є одна система – органічна творча природа. Іншої системи немає“.

(Історія опанування спадщини видатного режисера).

Ставлення до спадщини видатного режисера було діаметрально протилежним. Її то абсолютно заперечували, то, навпаки, вважали основою виконавської майстерності.

Терміни Станіславського: словесна дія, підтекст, наскрізна дія, творче завдання, надзавдання.

Принципи системи Станіславського.

1.Принцип щирості переживань. Читець(учень) має щиро і безпосередньо відтворювати почуття, переживання автора, героя.

Для цього учень повинен проникнутися цими почуттями. Для цього вчитель має створити таку атмосферу, яка б дала змогу учням відчути автора. Тобто учитель має:

а) сам добре виконати текст;

б) переконливо і цікаво розповісти про поета і обставини написання твору;

в) викликати учнів на жвавий аналіз, - обмін думками з приводу прочитаного. Все це має розбудити дитячу уяву, яка і породить відповідні почуття.

2.Використання творчої уяви дітей, так званих манків, за допомогою яких можна викликати („виманити“) почуття, „що ховається в тайниках душі“.

3.Вміння володіти собою. Часто публіка (клас) викликає переляк, конфуз, соромливість. Необхідно створити на заняттях атмосферу невимушеності, доброзичливості, дружби, щирості.

4.Відкидання шаблонів, заперечення рецептури, яка б забезпечила успіх. Натхнення не можна сфабрикувати. „Система“ цього не робить, вона лише готує для нього сприятливий ґрунт.

5.Заперечення фальшивості, кривляння.

„Словесна дія“. Дія, активність є головним у творі і в мистецтві актора. Звертаючись до колег і учнів він вимагав перетворювати слова в дію „Словесна дія“ є невід'ємним компонентом професійної діяльності вчителя.

„Підтекст“ – це основа пошуків правильної інтонації згідно до

задумів автора.

25.05.2020 Тема:

Вивчення правил орфоепії, норм російського і українського мовлення.

Культура мовлення – це система вимог, регламентацій стосовно вживання мови в мовленнєвій діяльності (усній чи писемній). Культурою мови називають дотримання усталених мовних норм усної і писемної літературної мови, а також свідоме, цілеспрямоване, майстерне використання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування. 2 Головним завдання культури мови є: • виховання навичок літературного спілкування; • пропаганда й засвоєння літературних норм у слововжитку, граматичному оформленні мови, у вимові та наголошуванні; • неприйняття спотвореної мови, тобто суржику. У чому ж виявляється культура мовлення? Насамперед, у таких аспектах, як нормативність, адекватність, естетичність, поліфункціональність мовлення. Нормативність – це дотримання правил усного та писемного мовлення: правильне наголошування, інтонування, слововживання, будова речень, діалогу, тексту, це дотримання загальноприйнятих стандартів. Наше завдання – розвинути в собі здатність оптимального вибору мовних засобів відповідно до предмета розмови. Українська літературна мова як вища форма загальнонародної національної мови, характеризується наявністю сталих норм, які є обов’язковими для всіх її носіїв. Основна ознака літературної мови – унормованість. Тому й зупинимося на нормах мови. НОРМА – це однакове, загальноприйняте вживання елементів мови, правила їх використання у визначений період. Норми не видумуються вченими, а відбивають закономірні процеси і явища, що відбуваються в мові, підтримуються мовною практикою. До основних джерел норми належать доробки письменників, мова засобів масової інформації, загальноприйняте сучасне вживання, наукові дослідження лінгвістів. Норми допомагають літературній мові зберігати свою цілісність і загальнозрозумілість, захищають її від потоку діалектного мовлення , соціальних жаргонів, просторіччя. Мовна норма – це головна категорія культури мови, а також важливе поняття загальної теорії мови. Розрізняють єдино можливі, обов’язкові норми мови, які відбивають характерні ознаки системи мови, і норми літературної мови.

практичні завдання

Практичні задання

19.05.2020 Тема: Розгляд поняття "орфоепія".Орфоепія. Норми орфоепії. Вимова

Орфоепія. Термін "орфоепія" має два основних значення:

1) "сукупність норм літературної мови, пов'язаних зі звуковим оформленням значущих одиниць: морфем, слів, пропозицій. Серед таких норм розрізняють вимовні норми (склад фонем, їх реалізація в різних позиціях, фонемний склад окремих фонем) і норми суперсегментний фонетики (наголос та інтонація) ";

2) розділ мовознавства, що вивчає правила усного мовлення. Обсяг поняття "орфоепія" не є цілком встановленим: одні лінгвісти розуміють орфоепію звужено - як сукупність не тільки специфічних норм усного мовлення (тобто норм вимови і наголосу), але і правила утворення граматичних форм слова: свічок - свічок, колихатися - колишеться , важче - важче. У нашому посібнику, відповідно до цього на початку цього параграфа визначенням, орфоепія розуміється як сукупність правил вимови і наголосу. Освіта ж граматичних форм розглядається лише в тому випадку, якщо форморазлічітельную функцію виконує наголос. Орфоепія тісно пов'язана з фонетикою: правила вимови охоплюють фонетичну систему мови, тобто склад розрізняються в даній мові фонем, їх якість, зміна в різних фонетичних умовах. Предмет орфоепії - норми вимови. Орфоепічні норми - це єдино можливий або переважний мовної варіант,відповідний системі вимови і основним закономірностям розвитку мови.

Норми орфоепії. Орфоепічнінорми називають такожлітературнимивимовних нормами, так як вони обслуговуютьлітературна мова, тобтомова, якою говорять і пишутькультурнілюди.Літературнамова об'єднує всіх говорять по-російськи, вінпотрібен для подолання мовних відмінностей між ними. А це означає, що у нього повинні бути строгі норми: не тільки лексичні - норми вживання слів, не тільки граматичні, а й нормиорфоепічні. Відмінності у вимові, як і інші мовні відмінності, заважають людям при спілкуванні, перемикаючи їх увагу зтого, про що йдеться, на те, як говориться.

Відео:https://www.youtube.com/watch?v=nhVuDGYxCs0

Завдання:Повторити розподіл звуків на голосні і приголосні.

18.05.2020 Тема: Визначення підтексту ( за оповіданням А.П.Чехова "Хамелеон")

Перегляньте відео https://www.youtube.com/watch?v=OzadN7GID78

Російський письменник, у творчому доробку якого є оповідання, повісті, водевілі, драми. Чехов вважається неперевершеним майстром "малого жанру". У період захоплення читачів великими романами він пише стислі, яскраві, колоритні твори на побутові теми. Джерелом сюжетів були анекдотичні випадки, дивні ситуації та сіра буденність. У той же час Чехов створює абсолютно новий тип прози і драми — тут і філософія, і аналітика, тут деталь, сповнена насиченою думкою і почуттям. Чехов — майстер підтексту.

У юності він написав перші гумористичні твори "Лист до вченого сусіда", водевіль "Про що співала курка" (1880). Роздуми над російською дійсністю бачимо в "Палаті N°6" (1892), "Людині у футлярі" (1898). Чехов-драматург створив всесвітньовідомі п'єси: "Чайка" (1896), "Три сестри" (1901), "Вишневий сад" (1904).

За глибиною осмислення життєвих явищ Чехов постає в одному ряду з такими відомими прозаїками, як Ф. №. Достоєвський, Л. М. Толстой.

Смішне і страшне в оповіданні Антона Чехова "Хамелеон"

Смішне починається у цьому оповіданні так: влітку, у велику спеку, поліцейський наглядач Очумєлов крокує містом, базаром, у шинелі, за ним — городовий з решетом конфіскованого аґрусу. Пожвавлення настає з появою ще однієї діючої особи — з'являється майстер Хрюкін у ситцевій накрохмаленій сорочці і розстебнутій жилетці. Так одяг відразу "говорить" про своїх господарів: шинель одягнуто В спеку, дешева сорочка з ситцю, але накрохмалена, щоб "показати" себе.

Його кусає собака, і Хрюкін радіє можливості отримати з невідомого власника компенсацію. Особливий гумористичний ефект створює протиріччя: то Хрюкін стверджує, що "нині всі рівні", то зразу, не переводячи подиху, з погрозою повідомляє: "У мене у самого брат у жандармах". Те, що відбувається на площі, є випробуванням для Очумєлова: треба прийняти рішення щодо собаки, який покусав Хрюкіна. І все залежить від того, чий це собака. Від цього змінюється його розмова і навіть самопочуття: йому то холодно, то жарко, то він одягає, то скидає свою шинель. Очумєлов постає перед нами як якийсь монумент, а його шинель — як мантія у царя, яку придворні то знімають, то надягають. То він грізно кричить на собачку, яка викликає у нас жаль. Але ситуація змінюється, коли стає відомо, що хазяїн собачки — генерал. Дізнавшись про це, Очумєлов на очах усіх присутніх наче стає нижчим, а обличчя його "заливається посмішкою ніжності". Нам і смішно, і страшно — бо Очумєлов відчуває себе переможцем, йому вдалося викрутитися. Та й натовп сміється з Хрюкіна, а не з нього, хамелеона. Це символ цілої епохи, позначеної рисами зрадництва, брехні, двоєдушності. І хамелеонами у цьому оповіданні виявляються всі персонажі.

Знайдіть в тексті деталі, які характеризують Очумєлова і Єлдиріна - представників влади.

- Яка пора року зображена в оповіданні?

- Як ви думаєте, чому Очумєлов в шинелі?

- На що вказують деталі «конфіскований аґрус» та «з клуночком в руці».

- Яка подія порушила сонну тишу базарної площі?

Робота з ілюстрацією М. М. Вишеславського.

- Якому фрагменту тексту відповідає ілюстрація?

- Чи співпадають ваші уявлення з зображенням на ілюстрації?

- Як художнику вдалося передати літній спекотний день?

Згадайте, хто така Феміда? З яким символом її зображують і чому? (С весами, на которых взвешивают все «за» и «против» для принятия справедливого решения.)

Завдання: виразно читати за ролями.

12.05.2020 Тема: Розгляд поняття "ПІДТЕКСТ"

Підтекст — прихований, внутрішній зміст висловлювання. П. існує тільки в зв’язку з вербально вираженим змістом, супроводить і водночас частково чи повністю змінює його. П. зумовлений деформуванням прямого змісту словесних значень під впливом контексту і позамовних факторів — відтворюваної ситуації, позиції мовця, його комунікативної мети. Підтекстова інформація виникає завдяки здатності мовних одиниць виражати, крім основного значення, ще й додаткові — семантичні, стилістичні, емоційно-експресивні, — викликати асоціації, набувати додаткових значень внаслідок взаємодії з іншими мовними одиницями в структурі тексту. Сприймання підтекстової інформації можливе лише на основі усвідомлення цих супровідних нашарувань на пряме значення компонентів висловлювання. П. можливий у розмовному (“Такий вже розумний, що далі й нікуди!”), публіцистичному мовленні (“Протягом трьох з половиною століть Україна постійно відчувала силу обіймів “старшого * брата”), та найбільш властивий він художнім творам. Підтекстова інформація лежить в основі деяких тропів (іронія, алегорія), жанрів (байка, казка). Приховану інформацію можуть нести мовні одиниці всіх рівнів — слова (“Од молдованина до фінна / на всіх язиках все мовчить, / бо благоденствує”, — Т. Шевченко), фрагмент тексту (“На цвинтарі розстріляних ілюзій / Уже немає місця для могил”, — В. Симоненко), цілі художні твори (“Інтермеццо” М. Коцюбинського, “Каменярі “І. Франка, “Оргія” Лесі Українки), без сприйняття П. яких неможливо зрозуміти їхнього ідейного змісту і оцінити художні якості. Особливо характерний П. для психологічної новели, психологічної драми, ліричних творів

Завдання: згадайте зміст оповідання А.П.Чехова "Хамелеон"

05.05.2020 Тема заняття: Вправи на читання скоромовок (продовження)

Артикуляційна гімнастика.

«Вібраційний масаж». Вимовити звуки:

[ м ] масажувати чоло;

[ н ] масажувати щоки;

[ л’о] плескати долонями по щічкам

[й’а] вимовляти низьким голосом та бити рукою по груді

Вправи для м’язів губ та язика

«Посмішка-хоботок»
Максимально витягуємо губи вперед, склавши їх хоботком, потім якомога більше розтягуємо в усмішку. 8 пар рухів.

«Годинник»

Губами, витягнутими вперед хоботком, описуємо коло за годинниковою стрілкою і назад. Можна запропонувати взяти витягнутими вперед губами олівець і написати їм в повітрі своє ім'я.

«Уколи»

Робимо «уколи» напруженим мовою поперемінно в праву і ліву щоки. Губи при цьому зімкнуті, а щелепи розімкнуті.

«Зміїний язичок»

Висовуємо язик вперед і, як змія, робимо швидкі уколи.
«Чаша»
Широко відкривши рот, висуваємо вперед мову, піднімаючи його кінчик таким чином, щоб мова набула форму чаші, потім в такому вигляді прибираємо його в рот вправа.

- А тепер:

· запросимо в гості тишу - ц-ц-ц

· вітерець у лісі - ш-ш-ш

· прилетіли птахи - шук-шук-шук

· заспівав соловей - тьох-тьох-тьох

· тануть бурульки - кап-кап-кап

· дзюркоче вода у струмочку - дз-дз-дз

Вправи на розвиток дихання

«Свічка»

Учасники ставлять палець перед ротом. Набирається і встановлюється дихання, після чого повітря тоненькою цівкою випускається так, щоб полум'я свічки гарні не проступило.

«М'яч - насос»

Учасники розбиваються на пари, один з пари - м'яч, другий - насос. Спочатку м'яч здутий, тобто людина в максимально розслабленій позі сидить навпочіпки на підлозі. «Насос» зі звуком «пс» і згинаючись у попереку до прямого кута «накачує» «м'яч». Кожне випрямлення - вдих, кожен нахил - видих. «М'яч» поступово «надувається», при цьому повітря набирається порціями. Коли м'яч надутий, насос припиняє роботу і м'яч зі звуком «ш-ш-ш» здувається.

«Квітковий магазин»

Представляємо, що увійшли в квітковий магазин і з задоволенням вдихаємо через ніс аромати квітів. Якщо учасник точно виконує завдання, то він автоматично пропускає повітря в діафрагму. Видихаємо через рот, як би беззвучно вимовляючи «ха».

Скоромовка - малий жанр усної народної творчості. Корені її сягають глибини віків. Справа в тому, що українські народні загадки, приказки, прислів'я мають багатющу історію і сотні джерел, а відомості про скоромовки вкрай мізерна. Також не встановлено точний час появи скоромовок, але очевидно, що вони виникли в далекій давнині. Скоромовки створювались дітьми, але завжди за допомогою дорослих.

- Скоромовки називають ще спотиканками. Як ви гадаєте чому?

У ХХ столітті з'явилися і авторські скоромовки, це скоромовки, які написані автором.

· Хитра Мотря мила мокру моркву. (О. Рута)

· Наварили смакоти – будем їсти я і ти. А со-рр-оки і во-рр-они будуть їсти мака-рр-они! (Б. Чепурко)

Пам’ятайте: щоб навчитися говорити швидко - потрібно навчитись говорити повільно.

- Домашнє завдання: Намалювати ілюстрацію до скоромовки (вибір скоромовки за бажанням). Підготуватися до конкурсу «Хто кого перескоромовить».

04.05 .2020 Тема заняття: Вправи на читання скоромовок.

Скоромовка - це коротка фраза з штучно ускладненою артикуляцією, що містить складні для вимови поєднання звуків.
Скоромовки - це унікальні твори народної творчості, які являють собою не тільки захоплюючу і веселу гру, а й нелегку працю. Скоромовки використовуються батьками, вихователями, вчителями як засіб виправлення вад мови у дітей.
Скоромовки - це зазвичай римовані сюжети, що поєднують коротку історію і гру слів і звуків. Вони дуже подобаються дітям. Адже саме під час промовляння скоромовок стає помітно, що язичок потребує тренування. Причому говорити скоромовки цікаво і корисно не тільки малюкам, а і дорослим.

Як заучити скоромовку?

«Крокуємо такими сходами»:

1. Спочатку повільно проговоріть скоромовку двічі, чітко артикулюючи (вимовляючи) кожен звук.

2. В яких словах цей звук повторюється двічі (варіант – тричі)?. Який звук часто повторюється?

3. Далі треба повторювати скоромовку кілька разів повільно. Коли запам’ятали скоромовку, тоді повторюмо швидше.

4. Повторювати скоромовку можна таким чином (щоб перетворити це в гру):

А) пошепки – повільно,

Б) тихо – трішки швидше,

В) голосніше – ще трішки швидше,

Г) дуже голосно – дуже швидко.

Можете при цьому «диригувати» рукою, показуючи різні рівні (знизу вгору чи навпаки), або з відповідною силою голосу вимовляти (так зване «радіо»).

СКАРБНИЧКА СКОРОМОВОК

Вчені рекомендують нескладні скоромовки на звуки [К], [В], [С], [Б], [П], [З] та на голосні

[Б]	Босий хлопець Сіно косить.	[С]	На столі стоїть сільниця, У сільниці – сіль.
	Бабин біб розцвів у дощ, Буде бабі біб у борщ.		Семен сіно віз – не довіз, Лишив сани – узяв віз.
	У бобра добра багато.		Смаженю смажив, Смажив Саша, Замість смажені У Саші сажа.
[Л]	Лис малий і більший лис По гриби ходили в ліс. Заздрить білка в лісі лису –Лис лисички ніс із лісу.	[З]	На возі – коса, Під возом – лоза. Килимом зеленим зазеленіли поля.
[Ц]	Всім подобається це куце цуценя.	[К]	Ходить квочка Коло кілочка, Водить діточок Коло квіточок.
[Р]+[Л]	Їла Марина малину.	[У]	Улас у нас, Панас у вас.

Вчені рекомендують тренувати шиплячі звуки [Ж], [Ч], [Ш], [ДЖ] та поєднання різних звуків

[Ж]	Золоті жолуді зовсім пожовкли.	[Ш]	Шишки – на сосні, Шашки – на столі.
	Біжать стежини поміж ожини.		На шафі шапка, У шафі – шубка.
	Дзижчить під житом жвавий жук, Бо жовтий він вдягнув кожух.		Сів шпак на шпаківню, Заспівав шпак півню, Ти не вмієш так, як я, Так як ти не вмію я.
[Ґ]+[ДЗ]та ін.	Свинка плащика купила З нього ґудзика згубила Свинка ґвалту наробила Поки ґудзика змінила.		Шепче вітер: «Ша-ша-ша! Шубку білочка знайшла!». Шелестить трава похила: «Шубку білочка купила!». Шепчеш ти і вірю я: «Шубка в білочки своя».

Вчені рекомендують попрацювати над звуком [Р] та над його поєднанням з іншими звуками, а також скоромовки-діалоги

[Р]	Кричав Архип, Архип охрип, Не треба Архипу Кричати до хрипу.	[П]+[Р]	Пилип посіяв просо, Просо поспіло, Пташки прилетіли, Просо поїли, Пилип плаче.
	Всіх скоромовок не перескоромовиш, не перевискоромовиш.	[К]+[Р] [Б]+[Р]	Краля Клара кроля прала, А кролицю в бриля вбрала, А братикам-кроленятам Прикріпила криленята.
[Р]+[Т]	Тротуарами тритони Тягнуть тістечок три тонни. За тритонами пітони Тягнуть ще чотири тонни. А на тістечка кроти Вже роззявили роти.	[М]+[Л] та ін.	Ліз Мартин через тин, За яким великий млин. Вдома всім сказав Мартин, Що не меле зараз млин, Бо втомився дуже він.
[П]+[Р]	Прийшов Прокіп, налляв окріп. Іде Гаврило – ще не зварилось, Прийшов Денис – налляв сім мис, Прийшов Тарас – з’їв все нараз.	[К]+[Р]+[П]	Купив кріль пилку, Поклав на узгірку. Поки пилку шукав, Комар пилку украв.
Діалог	- Де, вороно-каркароно, ти була? Що, вороно-каркароно, принесла?- Покружляла, покружляла я вгорі, Горобців порозганяла у дворі. Стріла півня, розбишаку-пісняра, І чкурнула, дременула із двора.	Діалог	Семен сказав своїм синам: – Сини, складіть скирту сіна. Сини склали скирту сіна. Семен сказав своїм синам: – Спасибі.